ВПЛИВ ОБРОБІТКІВ ГРУНТУ НА ЗАБУР'ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

Вагомим обмежувальним фактором вирощування високих врожаїв пшениці озимої є рівень забур’яненості посівів. У контролі забур’яненості агрофітоценозів значну роль відіграє система основного обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культури та сегетальної рослинності, попередників, погодних умов. Метою досліджень було вивчення кількісного та видового складу бур’янової синузії пшениці озимої залежно від основного обробітку ґрунту. У довготривалому стаціонарному досліді досліджено вплив основного обробітку ґрунту на забур’яненість агрофітоценозу залежно від стадій розвитку пшениці озимої за шкалою ВВСН. У середньому за роки досліджень найбільшу кількість бур’янів у агрофітоценозі пшениці озимої (52,7–81,4 шт./м²) спостерігали у фазі виходу в трубку залежно від способу обробітку ґрунту. Проведення плоскорізного рихлення та дискування призводить до збільшення забур’яненості агрофітоценозу пшениці озимої на 30,2–40,6 % відповідно порівняно з оранкою. За різноглибинного обробітку ґрунту кількість сегетальної рослинності у посівах пшениці озимої зростає на 54,4 % порівняно з полицевим обробітком. Встановлено зміну видового складу сегетального компоненту агрофітоценозу пшениці озимої у фазі виходу в трубку (ВВСН 31–39) залежно від способу основного обробітку ґрунту. Виявлено 9 видів однорічних бур’янів, що представлені чотирма біологічними групами: ярі ранні – Chenopodium album L.; ярі пізні – Setaria glauca L., Amaranthus retroflexus L.; зимуючі – Centaurea cyanus L., Matricaria perforata Merat.; озимі – Bromus secalinus L. та Apera spic-aventi L. Серед багаторічних бур’янів були поширені коренепаросткові види – Convolvulus arvensis L. та Sonchus arvensis L. У структурі бур’янового угрупування домінуючими видами були Bromus secalinus L. (20–22 %) та Apera spic-aventi L (40–47 %).