Конкурентні позиції України на міжнародних аграрних ринках: подолання викликів та перспективи

Аграрний сектор залишається лідером на світовому ринку як експортер сільськогосподарської продукції, але широкомасштабна війна в Україні і геоекономічні виклики суттєво змінили пріоритети вибору торговельних партнерів в експортно-імпортній діяльності в конкурентному середовищі. Мета статті полягала в аналізі можливості утримання конкурентних позицій української агропродовольчої продукції на світових товарних ринках та визначити стратегічні альтернативні ринкові сегменти аграрного сектора через призму структурних трансформацій в товарному експорті. Використано економіко-статистичні методи дослідження (при аналізі динаміки та структури аграрного експорту), індексний метод (для оцінки рівня монополізації ринків), аналізу і синтезу, індукції і дедукції (обґрунтування висновків і пропозицій). Було досліджено, що в процесі структурних трансформацій, конкурентні позиції зміцнилися через освоєння нових сегментів ринків. Було проаналізовано товарну та географічну структуру експорту й характер змін у виборі пріоритетів та концентрації ринків та встановлено, що дії негативних чинників об’єктивно переорієнтували виробників та посередників на європейський ринок, посилюючи роль країн Східної Європи. Було проведено ідентифікацію змін конкурентних позицій на ринках зерна, олійних культур, жирів рослинного та тваринного походження, що дозволило оцінити перспективи відновлення та утримання цільових аграрних ринків. Динаміка у змінах позицій країн-імпортерів показала нових лідерів в імпорті агропродовольчої продукції, серед яких 5-ТОП країн: Румунія, Туреччина, Польща, Китай, Іспанія. Виявлено, що основними споживачами на ринку жирів рослинного і тваринного походження є Індія, Польща, Іспанія, Румунія; на ринку олійних культур – Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Єгипет. Значення індексу Харфіндела-Хіршмана свідчить, що Україна частково втратила конкурентні переваги в Китаї, Єгипті, Ізраїлі внаслідок підвищення рівня концентрації ринків. Практичного значення набувають пропозиції щодо укріплення конкурентних позицій на міжнародних аграрних ринках в умовах глобальних ризиків. Результати дослідження рекомендовано використовувати на державному та локальному рівнях при визначенні стратегічних напрямів конкурентної політики, яка може ефективно реалізовуватися за умов субсидування та регулювання аграрних ринків, переваг у витратах і цінах, відповідності стандартам якості і безпеки, дотримання просторового розміщення сегментів агропродовольчого товару, екологічної здатності сільського господарства протистояти змінам клімату, інформаційної забезпеченості товаровиробників