ПЕРСПЕКТИВНІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Процеси децентралізації сформували загальний вектор розвитку сільських територій через становлення основ інклюзивного підходу, практики публічного управління та адміністрування, а також активізації внутрішнього потенціалу громад, їх саморозвитку та самозабезпечення. Метою статті є обґрунтування перспектив розвитку підприємництва та публічного управління на сільських територіях в умовах децентралізації. Завданнями дослідження були: 1) розгляд стану, проблем та тенденцій розвитку сільських територій; 2) обґрунтування механізмів активізації процесів саморозвитку та самозабезпеченості територіальних громад через механізм соціального підприємництва та публічного управління. Методика дослідження побудована на базі структурнологічного конструювання, системних досліджень, синергетичного аналізу. Зміна технологічних підходів у системі державного управління в результаті неспроможності останньої запобігти стагнації і орієнтація на соціально-екологічні пріоритети розвитку країни в умовах глобалізації активізували політичні процеси в регіонах через діяльність політичних партій та громадських організацій як органів громадського управління територіями. Партисипація процесу розробки стратегії розвитку територіальних громад дає можливість не тільки підвищити рівень ефективності управлінських рішень, розширити спектр їх впливу (зокрема, у напрямках екологізації життєдіяльності, розвивати стартапи, в тому числі серед молоді, поширюючи практику органічного виробництва, пермакультурного дизайну, безвідходної життєдіяльності, підвищення ефективності енергетичного сектору), але і сприяє зростанню зацікавленості членів суспільства в реалізації програм розвитку та підвищення рівня суспільної свідомості, що, в свою чергу, дозволяє забезпечувати стійкість територій як з позиції виробничої, так і громадської діяльності. Поява родових садиб і родових поселень стали механізмом сталого розвитку громадського сектору на світоглядній основі, що поєднує відповідальність і співробітництво індивідів, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі через практику публічного управління, розширення можливості населення щодо прийняття рішень і впровадження ініціатив, вдосконалення механізмів планування, координації та фінансування реальних змін, зокрема на основі проєктного та процесного підходів