ВПЛИВ ТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ТА УДОБРЕННЯ НА СТРУКТУРУ ҐРУНТУ

Представлено результати досліджень впливу тривалого застосування різних систем основного обробітку ґрунту та удобрення на основні закономірності та параметри змін структурного стану, що відбулися в орному шарі. Виявлено, що на фоні органо-мінерального удобрення за 20 років відбулося покращення структурності орного шару на 4,5–6,0 % з найвищим показником за полицевої системи. На фоні мінерального удобрення за цей період відмічено зниження кількості структурних агрегатів від 0,1 % за чизельної системи до 0,6 % за полицевої. У середньому за 20 років заміна оранки безполицевими обробітками на фоні органо-мінерального удобрення призводила до зниження структурності орного шару на 2,0–8,0 %. На фоні мінерального удобрення тенденція зберігалась, хоча і з дещо нижчими значеннями, а до органо-мінерального фону зниження складали
0,1–3,7 %. Кількість агрономічно цінних агрегатів у ґрунті залежала від кількості органічних решток, рівномірності їх розміщення по орному шару та від інтенсивності розпушення. Від часу сівби до збирання урожаю структурність ґрунту покращувалася з найвищим позитивним ефектом у посівах гірчиці білої, дещо нижчим – сої та найнижчим – пшениці озимої і за постійної переваги фону органо-мінерального удобрення над мінеральним