ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ОСНОВИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ПІДПРИЄМНИЦТВІ

Розглянуто сутність, основні тенденції асиметрій та диспропорцій розвитку територіальних громад. Обкреслено базові механізми активізації внутрішнього потенціалу їх відродження. Метою дослідження є обґрунтування прийняття рішень щодо вибору моделі підприємництва, яка забезпечує соціально-еколого-економічний розвиток території. В результаті дослідження вирішувалися такі завдання: 1) визначення соціально-екологічних проблем території і основних першочергових життєвих потреб населення; 2) обґрунтування механізму реалізації цілей підприємництва на основі активізації творчого підходу до прийняття управлінських рішень та інновацій керівників і працівників бізнес-структур за умови збалансованого розвитку територій, відповідної мотивації як керівників, так і працівників, підвищення їх потенціалу. Об’єктом дослідження є процес прийняття управлінських рішень керівниками підприємницьких структур на інноваційно-інвестиційній основі. Дослідження проводилося індуктивно (шляхом збору та аналізу якісних даних) і дедуктивно (через узагальнення теоретичних питань на основі системного підходу), що було уможливлено аналізом синергетичних перетворень нелінійних самоорганізованих динамічних систем як-то є суспільство, економіка та екологія. Вимірювання змінних проводилося на основі соціологічних даних опитування. За 2013–2017 рр. обстежено 15 суб’єктів малого та середнього підприємництва північних, центральної та південних областей України з метою виявлення чинників їх соціально-економічного розвитку. Для вибору населеного пункту використано метод кластерної вибірки. Збір соціальноекономічних даних здійснювався за допомогою вербальних соціо-психологічних методів із застосуванням неструктурованого і напівструктурованого підходів. Велика гнучкість методу дозволяє отримати вичерпну інформація про соціально-психологічні причини поведінки (наприклад, методи управління, мотивацію). Дослідження теорії та практики управління бізнесом, розвиток соціальної та виробничої інфраструктури проілюстровані з позиції їх впливу на малі форми підприємництва та можуть були впроваджені в освітній процес і стратегію розвитку регіону. Загальновизнано, що ключовими чинниками успіху в бізнесі постають аналіз трендів, дослідження ринку, визначення довгострокових цілей, бізнес-моделювання, управління ресурсами формування команди, маркетингове планування. Проголошена ООН стратегія сталого розвитку окреслила сімнадцять пріоритетних цілей становлення суспільства, що віднайшли своє відображення у формуванні соціальної корпоративної відповідальності суб’єктів підприємництва. Потреба узгодження всіх видів діяльності суспільства з навколишнім простором у цілому визначають рівень організації підприємницької структури як складові smart-organization. Забезпечення сталого розвитку організації базується на концентрації зусиль учасників на практичних цілях організації та практиці розуміння керівництвом і працівниками компаній завдань, що перед нею стоять. Іншими словами, людина, її діяльність, ентузіазм та розвиток – основа успіху організації. Внаслідок запровадження системи ресурсного обміну, головним чином, за рахунок активізації людського капіталу та залучення інноваційно-інвестиційного потенціалу у вигляді технологій генерованих індивідами для громад, зокрема на сільських територіях, стає задіяним механізм внутрішньої інституціоналізації. Найбільш активно наразі він проявив себе у родових садибах та родових поселеннях, які засновує ініціативна освічена молодь (середній вік ініціаторів зворотної урбанізації 35 років, 82 % з яких мають вищу освіту та активізують середній інвестиційний потік у сільські території у розмірі 4 тис доларів США щорічно в розрахунку на кожен гектар площі). Таким чином, підприємницький потенціал території, оцінений за часткою у національному багатстві в розрахунку на душу населення для бідних країн становить 59 %, його активізація за рахунок інновацій, творчого підходу та креативних технологій дозволяє підвищити частку людського капіталу у національному багатстві до 80 %. Відповідне підвищення людського капіталу внаслідок розвитку родових поселень спонукатиме ріст капіталізації території щорічно (в разі відродження в кожні області одного населеного пункту з прилеглими територіями середньою площею 500 га, де проживатимуть 250 сімей) на 3,28 млн дол. США, що є джерелом розвитку новостворених об’єднаних територіальних громад