МИШОПОДІБНІ ГРИЗУНИ ЯК ПЕРСИСТЕНТНЕ ДЖЕРЕЛО ТРАНСМІСИВНИХ ХВОРОБ

Захворювання, що переносяться кліщами, зазвичай мають дуже складну екологію і на їх поширення, частоту, сезонність та багаторічну динаміку впливають різні чинники. На щільність поширеності кліщів I. ricinus впливають різні фактори, серед яких найважливіше місце займає чисельність сприйнятливих господарів. Метою нашого дослідження було вивчення ролі гризунів в циклі розвитку I. ricinus. Дослідження проводили у лісових господарствах Хмельницької, Чернівецької та Вінницької областей. В лісах трьох областей було відібрано дев’ять ділянок розміром 100×100 м. На кожній ділянці було встановлено пастки для відлову гризунів. Виловлених гризунів досліджували на наявність всіх стадій кліщів I. ricinus. Встановлено, що у всіх трьох областях у лісових господарствах було виявлено мишака європейського (Sylvaemus sylvaticus), мишака жовтогрудого (Sylvimus flavicollis) та мишу польову (Apodemus agrarius). Всього в експерименті було спіймано 159 гризунів. З них мишака європейського – 34, мишака жовтогрудого – 49, миші польової – 76, всіх обстежено на наявність кліщів. Найбільше був уражений мишак європейський, який мешкає не лише у лісі, але і в садах та на городах, а також у парках. Личинки кліщів були виявлені у 88,2 % особин. Середня кількість личинок, виявлених на мишаку європейському, становила 16, що було значно вище, ніж середня кількість личинок на мишаку жовтогрудому, що становило 8. Мишак жовтогрудий також був інвазований кліщами у 73,5 %. Миша польова найменше була уражена, що становило 61,8 %, середня кількість кліщів на одній особині становила 4. Личинки та німфи в основному були прикріплені в області голови гризунів, також на тілі і значно менше на кінцівках. У популяціях всіх мишей переважало незначне ураження у більшості особин. Максимально у мишака європейського було виявлено 29 кліщів, у мишака жовтогрудого А. Б. Мушинский 18, миші польової – 6. У віковій динаміці встановлено, що всі молоді особини гризунів інвазовані менше, ніж старші. Також встановлено, що інтенсивність ураження самців у 1,5 раза вище, ніж самок для всіх видів гризунів. Інтенсивність інвазії найвища у літні місяці (липень–серпень) і дещо знижувалася восени. Дослідження, проведені в трьох областях, дозволяють охарактеризувати роль трьох масових видів гризунів як живителів преімагінальних стадій розвитку іксодових кліщів і відзначити деякі особливості ураженості кожного виду