ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ: СУЧАСНЕ БАЧЕННЯ ТА ІЄРАРХІЧНІ РІВНІ

Формування та реалізація політики забезпечення продовольчої безпеки передбачає, з одного боку, планомірні кроки у напрямі вироблення та прийняття управлінських рішень у площині активного пошуку можливостей нарощування її потенціалу для суспільного розвитку, з іншого – посилює необхідність системного моніторингу рівня забезпеченості продовольством та постійної ідентифікації споживчих потреб населення у життєво необхідних продуктах харчування. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні змісту продовольчої безпеки, ідентифікації її ієрархічних рівнів та виявленні особливостей системи забезпечення в сучасних умовах. Аналіз порушених у дослідженні питань здійснювався за системним підходом із використанням абстрактно-логічного, монографічного та графічного методів. У ході дослідження доведено, що продовольчій безпеці належить провідне місце у системі національної безпеки, зважаючи на її детермінуючу місію в соціальній та економічній стабільності держави. У цьому ключі обґрунтовано, що продовольчу безпеку варто розглядати, передусім, з позицій забезпечення саме економічної складової, зважаючи на те, що остання локалізує можливості та визначає стратегічні імперативи сталого розвитку для забезпечення суспільного добробуту в умовах ринкових відносин. Продовольчу безпеку запропоновано розглядати як такий стан економіки країни, за якого уможливлюється захищеність життєво важливих інтересів людини, громади, регіону і держави в частині гарантування фізичної, економічної та соціальної доступності, безпечності та якості продуктів харчування, стабільності продовольчого забезпечення населення та продовольчого суверенітету. Забезпечення продовольчої безпеки передбачає розробку та імплементацію соціально-економічних, організаційних, правових, науково-інноваційних, інформаційних, екологічних та інших заходів, спрямованих на формування належного рівня продовольчої безпеки. Розширено перелік принципів забезпечення продовольчої безпеки у частині доцільності імплікації соціального партнерства та громадянської солідарності у питаннях управління розвитком сільського господарства та харчових систем, захисту довкілля та сталого використання природних ресурсів, а також транспарентності політики продовольчої безпеки України. Перспективами подальших досліджень авторів є розроблення методологічного інструментарію для оцінки індикаторів забезпечення продовольчої безпеки.