ЗБУДНИКИ ГНІЙНИХ РАН У СОБАК ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЇХ ЧУТЛИВОСТІ ДО АНТИБІОТИКІВ

У загальній структурі хірургічної патології травматизм становить 42–55 % від загальної кількості досліджуваних тварин. У розрізі хірургічної патології рани складають до 18 % від усіх хірургічно хворих тварин, за інфікування яких необхідним є застосування антибактеріальних препаратів. Безконтрольне та безсистемне використання антибактеріальних препаратів призводить до підвищення стійкості збудників хірургічної інфекції, зростання патогенності, вірулентності у мікроорганізмів та виникнення нових мутаційних форм. Необхідне проведення бактеріологічних дослідженнь перед кожним призначенням антибіотикотерапії. У роботі представлені результати мікробіологічних досліджень збудників гнійних ран у собак. Встановлено, що кількість мікроорганізмів у 1 мл ексудату склала 10⁷–10⁹ колонієутворюючих одиниць. За культурально-морфологічними та біохімічними дослідженнями виділені асоціації мікроорганізмів були ідентифіковані як Str. faecalis, Staph. aureus, Staph. epidermidis та E. coli. Найбільш чутливими згадані мікроорганізми виявилися до левоміцетину. Зона затримки росту E. coli та Staph. aureus становила 15–25 мм, а Staph. epidermidis – 9–15 мм. E. coli виявилася чутлива до тетрацикліну, слабо-чутлива до неоміцину і доксициліну та нечутлива до інших антибіотиків. Str. faecalis проявила нечутливість до всіх досліджуваних антибіотиків. Staph. Aureus, окрім чутливості до левоміцетину, виявив слабу чутливість до неоміцину, лінкоміцину і доксициліну та нечутливість до решти антибіотиків. Staph. epidermidis також проявив слабу чутливість до стрептоміцину, левоміцетину та лінкоміцину і нечутливість до всіх інших вказаних антибіотиків. Таким чином, виділені мікроорганізми з ранового ексудату гнійних ран собак виявилися найменш стійкими до левоміцетину. Для лікування гнійних ран обрана мазь «Левомеколь», діючою речовиною якої є левоміцетин