БІХЕВІОРИЗМ ВІД ДЖОНА Б. УОТСОНА ДО Е. ТОЛМЕНА

Біхевіоризм – напрям американської експериментальної психології. Згідно з його радикальною концепцією вся поведінка тварини зводиться до комплексу секреторних і м’язових реакцій організму на зовнішні стимули (концепція «стимул-реакція»). В статті нами розглянуто основні моменти становлення біхевіоризма як науки про поведінку тварин. Також встановленні основні моменти теорій Джона Б. Уотсона, Б. Ф. Скінера та Е. Толмена, позитивні та негативні сторони їх теорій. Основні положення біхевіоризму Дж. Уотсона: поведінку побудовано з секреторних та м’язових реакцій організму, які в, свою чергу, детерміновані діючими на тварину зовнішніми стимулами; аналіз поведінки слід проводити строго об’єктивно, обмежуючись реєстрацією зовні виявлених феноменів; основним змістом експериментальної психології є реєстрація реакцій у відповідь на строго дозоване і контрольоване роздратування. Основні положення біхевіоризму Б. Ф. Скінера: поведінка тварини майже цілком безпосередньо зумовлюється можливостями, підкріпленими з навколишнім середовищем; вивчення особистості включає в себе знаходження своєрідного характеру взаємовідносин між поведінкою організму і результатами, які підкріплюють її; індивідуальні відмінності між тваринами слід розуміти як інтеракцію «поведінки оточення» в часі; поведінка тварини детермінована, передбачена і контролюється оточенням. Основні положення біхевіоризму Е. Толмена:  закони поведінки є загальними для всіх живих істот, а найбільш чітко і досконально можна простежити на елементарних рівнях поведінки; аналіз поведінки не повинен обмежуватися тільки формулою «стимул-реакція» і ігнорувати фактори, які відіграють незамінну роль у «проміжку між ними»; поведінка – не ланцюжок з окремих реакцій, а цілісна, молярна організація; організм, поступово освоюючи обстановку, будує пізнавальну («когнітивну») карту того шляху, якому потрібно слідувати для вирішення завдання