ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВА ЕКСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ АГРОБІЗНЕСУ В УМОВАХ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС

Обґрунтовано необхідність посилення екологічних вимог у торгівлі агропродовольчою продукцією з європейськими країнами у зв’язку з критичним станом навколишнього природного середовища. Метою наукової статті є аналіз та обґрунтування основних переваг й практичних заходів в екологічній політиці підприємств аграрного бізнесу (агрохолдингів) та виявленні ризиків для сільського господарства від недотримання і порушення екологічних принципів господарювання в умовах виконання вимог Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС. Завдання дослідження полягають у виявленні як позитивних, так і негативних рис агрогосподарювання експортоорієнтованих на європейський ринок підприємств агробізнесу. У процесі дослідження застосовано такі наукові методи: монографічний, аналітичний, статистичний тощо. Зазначено, що екологічна складова є обов’язковою умовою експорту відповідно до діючих світових та європейських стандартів безпечності і якості продукції. Розкрито зміст Угоди про ПВЗВТ в частині спільної торговельної політики та стратегічних питань чесної і відкритої торгівлі, що відповідає цілям сталого розвитку. Виділено основні положення змісту торговельних угод, яких мають дотримуватися торговельні партнери і які стосуються екологічних питань, а саме: екологічного законодавства, торгівлі природними ресурсами (деревиною та рибними), незаконної торгівлі видами фауни і флори, боротьби зі змінами клімату, корпоративної соціальної відповідальності тощо. Відмічено, що, перебуваючи в глобалізаційному середовищі, Україна не повинна ігнорувати роль аграрних холдингів в експорті продукції, оскільки на них припадає найбільша частина валютних надходжень в країну. Разом з тим, вказано на переважання в діяльності агрохолдингів вузькоспеціалізованого виробництва і торгівлі переважно сільськогосподарською сировиною. З огляду на це, здійснено аналіз екологічних заходів господарської діяльності підприємств агробізнесу, основних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема провідних агрохолдингів. Виявлено як прогресивні здобутки в експорті продукції з урахуванням екологічних вимог (на прикладі ключових гравців світового аграрного ринку), так і негативні як наслідок недотриманні Умов угоди про ПВЗВТ. Узагальнено перспективи щодо подальшої екологізації в агробізнесі на кшталт Спільної аграрної політики ЄС, яка прогресує у даному напряму і постійно реформується