Збалансоване живлення рослин: від функціонального дефіциту до системної стратегії підвищення врожайності: огляд літератури

Метою даного дослідження було обґрунтування функціональної ієрархії поживних речовин та розробка прикладної біохімічної моделі для оптимізації управління поживними речовинами в рослинах. Методологія дослідження поєднувала комплексний аналіз міжнародних та національних наукових джерел із систематизацією біохімічних взаємодій між макро- та мікроелементами. Було встановлено, що поглинання та активація поживних речовин у рослинах відбувається за певною біохімічною послідовністю, в якій сірка, бор, кремній і кальцій виступають ініціаторами, що активують метаболічні шляхи, забезпечуючи ефективне засвоєння азоту, магнію, фосфору, вуглецю та калію. У дослідженні проаналізовано фізіологічні та біохімічні механізми взаємозв'язків між поживними речовинами та продемонстровано, що така послідовна активація забезпечує баланс між структурним розвитком, фотосинтетичною активністю та стресостійкістю. Було встановлено, що ефективність метаболічних процесів безпосередньо залежить від синхронізації поглинання елементів відповідно до фаз росту рослин. Дослідження узагальнило експериментальні та теоретичні дані про роль кальцію в транспорті та сигналізації, сірки в синтезі білків, кремнію в зміцненні клітин та бору в репродуктивному розвитку. На основі цих висновків було розроблено функціональну біохімічну модель, яка показує, як послідовна активація поживних речовин покращує врожайність та підвищує стійкість до екологічного стресу. Модель була застосована для аналізу динаміки поживних речовин у Sorghum bicolor та Triticum spelta, що дозволило виявити, що дотримання цієї послідовності забезпечує метаболічну стабільність та стійку родючість ґрунту. Практичне значення дослідження полягає в його застосовності для агрономів, ґрунтознавців та дослідників у галузі фізіології рослин, а також для сільськогосподарських підприємств, які прагнуть підвищити ефективність управління поживними речовинами, оптимізувати стратегії удобрення та збільшити врожайність культур у рамках систем сталого землеробства