Патоморфологічні зміни за кишкового ієрсиніозу котів
Анотація
Ієрсиніози ссавців викликають зацікавленість дослідників різних країн світу, у зв’язку з розширенням ареалу розповсюдження хвороби. Переважна кількість публікацій минулих років стосувалась продуктивних тварин та розповсюдження збудника в об’єктах довкілля. В останні роки почали з’являтися поодинокі повідомлення про виділення збудників, ієрсиніозів, від непродуктивних тварин та досить специфічний перебіг хвороб. Зацікавленість бактеріологів та епідеміологів базується на все частішому виявленні збудника Y.Enterocolitica в організмі так званих тварин-компаньйонів, які часто безпосередньо знаходяться в тісному контакті з господарем. На сьогоднішній день вже доведена можливість інфікування людини від бактеріоносія. Метою досліджень було з’ясувати головні вектори патогенезу спонтанного кишкового ієрсиніозу котів шляхом вивчення змін в архітектоніці паренхіматозних органів. Матеріалами для досліджень були внутрішні органи котів, які загинули внаслідок спонтанного кишкового ієрсиніозу, діагноз який встановлювали на підставі клінічної картини та визначення діагностичних титрів антитіл до стандартних ієрсиніозних антигенів. Встановлено, що захворювання у котів перебігає переважно безсимптомно, а у зв’язку зі спорідненістю багатьох збудників ієрсиніозу у тварин і людини набуває як епізоотологічного, так і епідеміологічного характеру. Виявлені найбільш суттєві патоморфологічні зміни в органах котів за кишкового ієрсиніозу; в органах шлунково-кишкового тракту (застійні явища, нерівномірне пошкодження ворсинок кишечнику, іноді крипт підслизового шару та стінок судин, активна клітинна проліферація в ділянках десквамації); в печінці ̶ переважно білкові дистрофії, локальні ділянки некробіозу і цитолізу гепатоцитів; в нирках виявляли застійну гіперемію та розвиток геморагічного діатезу, ознаки ламкості судин та діапедезну кровоточивість, а в разі хронізації процесу – відповідь на ушкодження ендотелію судин у вигляді міграції мононуклеарів у майбутнє вогнище запалення; в селезінці та лімфатичних вузлах спостерігалась делімфотизація білої пульпи, в інших випадках в селезінці виявляли збільшення кількості вторинних лімфатичних вузликів з утворенням великих реактивних центрів
Ключові слова
ієрсиніоз у котів, патоморфологія, Y.enterocolitica, клітинні зміни
[1] Bohn, E., Sonnabend, M., Klein, K., & Autenrieth, I.B. (2019). Bacterial adhesion and host cell factors leading to effector protein injection by type III secretion system. International Journal of Medical Microbiology, 309, 344-350. doi: 10.1016/j.ijmm.2019.05.008.
[2] Borysevich, B.V., Skibytskyi, V.G., & Kozlovska, G.V. (2015). Histomorphological changes in organs and tissues of ants infected with enterotoxigenic strains of Y. enterocolitica. PDAA Bulletin, 3, 25-31.
[3] Byun, J.W., Yoon, S.-S., Lim, S.-K., Lee, O.-S., & Jung, B.Y. (2011). Hepatic Yersiniosis caused by Yersinia enterocolitica 4:03 in an adult dog. Journal of Veterinary Diagnostic Investigation, 23(2), 376-378. doi: 10.1177/104063871102300233.
[4] Chlebicz, A, & Śliżewska, K. (2018). Campylobacteriosis, salmonellosis, yersiniosis, and listeriosis as zoonotic foodborne diseases. International Journal of Environmental Research and Public Health, 15(5), article umber 863. doi: 10.3390/ijerph15050863.
[5] Chebanyuk, I.V. (2013). Intestinal yersiniosis of animals. Journal of Veterinary Medicine, 97. Retrieved from http://jvm.kharkov.ua/sbornik/97/2_60.pdf.
[6] Cully, J.F. (2010). The disease limits populations: plague and black-tailed prairie dogs. Vector-Borne and Zoonotic Diseases, 10, 7-15. doi: 10.1089/vbz.2009.0045.
[7] Giraud, E., Rychlik, I., & Cloeckaert, A. (2017). Editorial: Antimicrobial resistance and virulence common mechanisms. Frontiers in Microbiology, 8, article number 310. doi: 10.3389/fmicb.2017.00310.
[8] Grahek-Ogden, D., Schimmer, В., Cudjoe, K.S., Nygard, К. & Kapperud, G. (2007). Outbreak of Yersinia enterocolitica serogroup O:9 Infection and processed pork. Emerging Infectious Diseases, 13(5), 754-756. doi: 10.3201/eid1305.061062.
[9] Hetem, D.J., Pekelharing, M., & Thijsen, S.F.T. (2013). Probable transmission of Yersinie enterocolitica from a pet dog with diarrhea to 1-year-old infant. BMC Journal, article number 2013200046. doi: 10.1136/bcr-2013-200046.
[10] Horalskyi, L.P., Khomich, V.T., & Kononskyi, O.I. (2011). Basics of histological technique and morphofunctional studies in normal and pathological conditions. Zhytomyr: “Polyssia”.
[11] Joutsen, S., & Fredriksson-Ahomaa, M. (2016). Yersinia enterocolitica: Properties and occurrence. Encyclopedia of Food and Health, 606-611. doi: 10.1016/B978-0-12-384947-2.00763-7.
[12] Le Guern, A-S., Martin, L., Savin, C., & Carniel, E. (2016). Yersiniosis in France: Overview and potential sources of infection. International Journal of Infectious Diseases, 46, 1-7. doi: 10.1016/j.ijid.2016.03.008.
[13] Maliy, V.P. (2016). Yersiniosis. Clinical immunology, allergology, infectology, 5(94), 14-22.
[14] Marsicano, E., Jani, B., Narayanan, M., & Westrich, D. (2020). Yersinia enterocolitica, encyclopedia of gastroenterology (2nd Ed.). New York: Elsevier.
[15] McNally, A., Cheasty, T., Fearnley, C., Dalziel, R.W., Paiba, G.A., Manning, G., & Newell, D.G. (2004). Comparison of the bio-types of Yersinia enterocolitica isolated from pigs, cattle and sheep at slaughter and from humans with yersiniosis in Great Britain during 1999-2000. Letters in Applied Microbiology, 39, 103-108.
[16] Miyata, E., Jimbo, K., Kyodo, R., Suzuki, M., Kudo, T., & Shimizu, S. (2022). Differentiation of Yersinia enterocolitica enteritis from other bacterial enteritides by ultrasonography: A single-center case-control study. Pediatrics & Neonatology, 63(3), 262-268. doi: 10.1016/j.pedneo.2021.12.007.
[17] Murphy, B.P., Drummond, N., & Ringwood, T. (2010). Yersinia enterocolitica recovered from canine tonsils. Veterinary Microbiology, 146(3-4), 336-339. doi: 10.1016/j.vetmic.2010.05.033.
[18] Nesbakken, T. (2021). Foodborne infections and intoxications (5th Ed.). doi: 10.1016/B978-0-12-819519-2.00034-7.
[19] Ochoa, T.J., & O’Ryan, M. (2018). Principles and Practice of Pediatric Infectious Diseases (5th Ed.). doi: 10.1016/ B978-0-323-40181-4.00148-1.
[20] Orekhova, G.A. (2015). Intestinal yersiniosis of animals (actuality, epizootology, diagnostics). National Scientific Center “Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine”, 10, 125-129.
[21] Polishchuk, N.M. (2008). Epidemiological and epizootological aspects of yersiniosis. Annals of Mechnicov Institute, 4. Retrieved from http://www.imiamn.org.ua/journal/4_2008/PDF/3.pdf.
[22] Byun, J-W., Yoon, S.-S., Lim, S.-K., Lee, O.-S., & Jung, B.Y. (2001). Hepatic Yersiniosis caused by Yersinia іnterocolitica 4:03 in an adult dog. Journal of Veterinary Diagnostic Investigation, 23(2), 376-378. doi: 10.1177/104063871102300233.
[23] Razzuoli, E., Vencia, W., Modesto, P., Franzoni, G., Dei Giudici, S., Parisi, E., Ferrari, A., & Amadori, M. (2020). Yersinia enterocolitica-specific modulation of innate immune responses in jejunal epithelial cells. Veterinary Microbiology, 242, article number 108596. doi: 10.1016/j.vetmic.2020.108596.
[24] Remsty, Y., & Tennant, B. (2005). Infectious diseases of dogs and cats. Practical guide. Moscow: Aquarium-Print LLC.
[25] Shestakova, I.V., Yushchuk, N.D., Andreev, I.V., Shepeleva, G.K., & Popova, T.I. (2005). On the formation of immunopathology in patients with yersiniosis. Therapeutic Archive, 11, 7-10.
[26] Skibytsky, V.G., & Kozlovska, G.V. (2012). The causative agent of intestinal yersiniosis is Yersinia enterocolitica and related problems. Humanitarian and Resource Problems of National Security of Ukraine, 2, 19-31.
[27] Smith, J.L., & Fratamico, P.M. (2016). Encyclopedia of food and health. Retrieved from https://www.sciencedirect.com/book/9780123849533/encyclopedia-of-food-and-health.
[28] Truba, O.O., & Zon, G.A. (2021). Clinical case of associative course of panleukopenia and intestinal yersiniosis in cats. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, 23(103), 88-95. doi: 10.32718/nvlvet10312.
[29] Tuompo, R., Hannu, T., Huovinen, E., Sihvonen, L., Siitonen, A., & Leirisalo-Repo, M. (2017). Yersinia enterocolitica biotype 1A: A possible new trigger of reactive arthritis. Rheumatology International, 37, 1863-1869. doi: 10.1007/s00296-017-3816-0.
[30] Wang, X.C., Wang, Z., & Tang, H. (2013). Pathogenic strains of Yersinia enterocolitica isolated from domestic dogs (canis familiaris) belonging to farmers are of the same subtype as pathogenic Y. enterocolitica strains isolated from humans and may be a source of human infection in Jiangsu Province, China. American Society for Microbiology, 48(5), 1604-1610.
[31] Yagüe-Muñoz, A., Arnedo-Pena, A., Herrera-León, S., Meseguer-Ferrer, N., Vizcaíno-Batllés, A., Àngels RomeuGarcía, M., Safont-Adsuara, L., & Bellido-Blasco, J.B. (2019). Descriptive epidemiology of Yersinia enterocolitica infection in a high-incidence area over an 8-year period, 2006-2013. Enfermedades Infecciosas y Microbiología Clínica, 37(7), 441-447. doi: 10.1016/j.eimce.2019.04.004.