Трансформація екоморфічної структури ґрунтової макрофауни в умовах рекреаційного впливу

Рівень реакраційого навантаження на компоненти міських зелених зон зростає, тому визначення ефективних інструментів управління в цих екосистемах набуває вирішального значення для забезпечення підтримки місць існування популяцій тварин, зокрема ґрунтової біоти. Метою роботи є встановлення закономірності структурування угруповань ґрунтової макрофауни в умовах рекреаційного впливу на основі екоморфічного підходу. У роботі виконано оцінку рівня рекреаційної трансформації ґрунтової макрофауни зелених насаджень загального користування м. Мелітополь на території парку Новоолександрівський. У зоні з високим рівнем рекреаційного навантаження для досліджень було закладено полігон, у межах якого зроблено відбір проб. З метою збору ґрунтової макрофауни та оцінки властивостей ґрунту у кожній точці дослідженого полігону були проведені ґрунтово-зоологічні проби та здійснені вимірювання таких грунтових показників, як: температура, електропровідність, вологість та твердість ґрунту, потужність підстилки та висота травостою. Ординація угруповань проведена за допомогою двох підходів: OMI- та RLQ-аналізів. Виявлено, що екологічні ніші ґрунтової макрофауни в умовах рекреації є просторово структурованими. Основними факторами структурування екологічної ніші ґрунтової макрофауни у межах досліджуваної території є твердість ґрунту в діапазоні усього вимірюваного шару, вологість ґрунту та дистанція до дерев. Основу ценоморфічної структури ґрунтової макрофауни за кількістю видів становлять сильванти (45,5 %) та пратанти (24,2 %). За чисельністю видів основу ценоморфічної структури макрофауни становлять пратанти (64,5 %), трохи менше степантів (19,1 %) та сильвантів (16,1 %) та одинично зустрічаються палюданти (0,2 %). Таку ценоморфічну структуру можна розглядати як екологічно лабільну. До високого рівня рекреаційного навантаження толерантними є зоофаги, геміаерофоби та мегатрофи. Область, яка відповідає найбільшому рівню рекреаційного навантаження, є вакантною. Це вказує на те, що фактично не існує видів ґрунтової макрофауни, які могли б існувати за умов інтенсивного рекреаційного впливу