Посилення продовольчої безпеки у країнах ЄС в умовах сталого розвитку

Питання продовольчої безпеки актуальне для усіх країн, утім воно не має універсального рішення. Зокрема, це підтверджують країни Європейського Союзу, які, попри спільну політику щодо продовольства, демонструють різний рівень продовольчої безпеки. Використовуючи їхній приклад, стаття має на меті розробити рекомендації задля покращення продовольчої безпеки за умов сталого розвитку. Дослідження базується на кількісних підходах й аналізує головні індикатори продовольчої безпеки Чеської республіки, Німеччини, Нідерландів та Норвегії, базуючись на даних Продовольчої та Сільськогосподарської Організації ООН. Це дослідження доводить необхідність більш детальної розробки окремих стратегій розвитку у питанні продовольчої безпеки в умовах сталого розвитку. Були встановлені основні відмінності між продовольчими системами Чеської республіки, Німеччини, Нідерландів та Норвегії у питаннях середньої харчової потреби в енергії, ВВП на душу населення, кількості дорослих з ожирінням і забезпеченості їжею на душу населення. Також були доведені зміни у системах продовольчої безпеки Нідерландів і Норвегії, які дозволили зменшити волатильність забезпечення продовольством на душу населення у 2010–2020 рр. Країни ЄС мають стабілізувати волатильність задля підвищення рівню продовольчої безпеки. Спроби країн-членів ЄС впровадити нові політики продовольчої безпеки мають враховувати локальні особливості продовольчих систем. Незважаючи на спільні проблеми щодо відходів, харчування різних соціальних груп, ожиріння, рівного доступу до їжі, забезпечення сталого виробництва, імплементації досліджень і розвитку програму сфері харчової безпеки, ступінь цих викликів є різною. Практична цінність дослідження полягає в емпіричній оцінці стану продовольчої безпеки на прикладі Чеської республіки, Німеччини, Нідерландів та Норвегії у 2000–2020 рр., яка доводить необхідність диференціації у спільній політиці продовольчої безпеки