Вплив іонізуючої радіації на стан алергічної реактивності інфікованих туберкульозом лабораторних тварин
Анотація
Алергічне дослідження з використанням ППД-туберкулінів є основним методом прижиттєвої діагностики туберкульозу сільськогосподарських тварин та птиці. Проте відомо про зниження діагностичної цінності алергічних реакцій після опромінення тварин, появу неспецифічних, псевдоалергічних реакцій. Однією з причин прояву неспецифічних реакцій може бути аутосенсибілізація (аутоалергізація) організму продуктами розпаду особистих тканин, що особливо виражено за променевого ураження. Іонізуюча радіація впливає на прояв туберкулінової чутливості, перебіг туберкульозу та аутоімунні процеси в організмі. Диференціальна діагностика неспецифічних туберкулінових реакцій лишається поки що не повністю вирішеною проблемою, хоча існує цілий ряд тестів для її здійснення. Після аварії на Чорнобильській АЕС на прилеглих забруднених радіоактивними речовинами територіях лишилося значне поголів’я тварин, у тому числі інфікованих збудником туберкульозу та атиповими мікобактеріями. Відомо, що радіаційне опромінення призводить до аутосенсибілізації організму продуктами розпаду власних тканин і розвитку неспецифічних псевдоалергічних реакцій на гетерологічні алергени. Тому була проведена робота з вивчення алергічної реактивності хворих на туберкульоз і сенсибілізованих атиповими мікобактеріями опромінених гамма-радіацією лабораторних тварин (200 морських свинок). Було встановлено, що через 14–60 діб після зараженням збудниками туберкульозу у 90–100 % мурчаків розвивались алергічні реакції на ППД-туберкулін для ссавців та птиці, переважно на гомологічний алерген. Алергічна реактивність зберігалась до 90 доби дослідження. Після опромінення сублетальними (не летальними) дозами гамма-променів у заражених та інтактних морських свинок розвивались неспецифічні реакції на туберкулін і гетерологічні алергени: малеїн та бруцелін. У незаражених збудником туберкульозу мурчаків через 7 діб після опромінення гамма-випромінюванням спостерігали неспецифічні реакції на мікобактеріальні алергени при дозовому навантаженні 200 Р у 16,6 %; 150 Р – 5,3 % по групі, а через 27 діб у опромінених дозами 50 Р та 100 Р у 25 % та 33 % досліджених тварин, відповідно. У інфікованих збудником туберкульозу та інтактних тварин через 60 діб після опромінення в дозах 50 Р, 100 Р та 150 Р виникали поодинокі реакції на бруцелін та малеїн. Прояв неспецифічної алергії у опромінених тварин залежала від потужності дози опромінення та радіочутливості тварин
Ключові слова
туберкулін, гетерологічні алергени, гамма-опромінення, мікобактерії, алергічні дослідження