ЛІПІДНИЙ ПРОФІЛЬ КРОВІ ЯК ДІАГНОСТИЧНИЙ МАРКЕР ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ СОБАК

Гострий панкреатит належить до поширених незаразних патологій собак, несвоєчасна діагностика та терапія якого закінчується летально (27–58 % випадків). Одним з найпоширеніших діагностичних тестів гострого панкреатиту є визначення концентрації тригліцеридів та інших фракцій ліпідів крові. Метою досліджень було дослідити зміни вмісту фракцій ліпідів та інших біохімічних показників у собак за гострого панкреатиту. Для експерименту було сформовано дві групи собак по 10 особин в кожній. Контрольна група включала здорових тварин, дослідна – собак із гострим панкреатитом. Встановлено, що у собак з гострим панкреатитом концентрація тригліцеридів зростала на 67 % порівняно зі здоровими особинами. Концентрація холестерину і фосфоліпідів також збільшувалась на 23 і 9 % відповідно. Запальні процеси у підшлунковій залозі призводили до розвитку цитолітичних процесів у її ацинусах, а також гепатоцитах печінки, на що вказувала збільшена активність індикаторних ферментів АлАТ, АсАТ, ЛФ та білірубіну. Також у хворих собак порушувалась білоксинтезувальна функція печінки: реєстрували зменшену частку альбумінів на фоні підвищеного загального білка сироватки крові. Гострий панкреатит призводить до зменшення синтезу інсуліну, що проявляється гіперглікемією – у хворих собак рівень глюкози вірогідно вдвічі перевищив показник здорових тварин. За панкреатиту порушення перетравлення та всмоктування поживних речовин корму обумовлювало інтенсивне використання організмом макроергів (зокрема, креатинфосфату) і збільшення креатиніну (у 3,8 рази). Водночас зростав катаболізм білків і накопичувались продукти їх проміжного та кінцевого обміну – аміак і сечовина (на 60 та 57 % відповідно), що є ознакою зменшення фільтраційної здатності нирок. Крім того, за гострого панкреатиту в межах фізіологічної норми концентрація Кальцію зменшувалась, а неорганічного фосфору – збільшувалась