БІОРЕЗОНАНСНИЙ МЕТОД ОЦІНКИ ТА КОРЕКЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИУ СОБАК

На 23 собаках різних порід проведено дві серії дослідів. У першій серії проводили оцінку ендокринної функції підшлункової залози за вмістом в сироватці крові інсуліну, альфа-амілази та глюкози. На підставі аналізу отриманого матеріалу було сформовано дві групи собак: контрольна – без змін функціонального стану підшлункової залози та дослідна – зі зниженням функціонального стану підшлункової залози. Після цього, за допомогою програми індивідуального біорезонансного тестування приладу «Паркес-Д» визначено електропровідність біологічно-активних точок при використанні діагностичних маркерів та проведено порівняння інформативності даного методу. Установлено, що функціональне тестування апаратнопрограмним діагностичним комплексом «Паркес-Д» дозволяє встановити зміни функціонального стану підшлункової щитоподібної залози з вірогідністю до 91,3 %. У другій серії експерименту визначали ефективність використання біорезонансного методу корекції функціонального стану ендокринної функції підшлункової залози. Для цього було сформовано чотири групи тварин: контрольна та три дослідні. Собакам І і ІІІ дослідних груп проводили корекцію функціонального стану ендокринної функції підшлункової залози за допомогою приладу «Паркес-Л». У крові тварин з низьким функціональним станом підшлункової залози установлено менший вміст інсуліну (на 35,1 %; р<0,001), більший вміст глюкози (на 43,1 %; р<0,001), а також більшу активність амілази (на 43,1 %; р<0,01) відповідно до показників тварин контрольної групи. Через сім діб корекції зниженого функціонального стану підшлункової залози, у крові дослідних тварин збільшується показник сили впливу низькочастотних електромагнітних випромінювань на вміст глюкози ղ²х=0,94 (р<0,001) та інсуліну ղ²х=0,72 (р<0,001), відбувається становлення достовірного впливу біорезонансної корекції на активність амілази – ղ²х=0,51 (р<0,05)