АЛЯРІОЗ МʼЯСОЇДНИХ ТВАРИН І ЙОГО ЕМЕРДЖЕНТНОЇ ФОРМИ У ЛЮДИНИ

У статті викладені результати вивчення поширення збудника аляріозу мʼясоїдних і людини – трематоди Alaria alata в північно-східному регіоні України, зокрема Сумській області. Для досліджень використовували метод посмертної діагностики – гельмінтологічний розтин кишечнику за К. І. Скрябіним (1928). Цим методом обстежено 151 собаку, 45 лисиць і 3 вовків. Обстеження проводили у період з 2000 по 2017 рік. В домінанті досліджені домашні собаки з міст районного підпорядкування та сільської місцевості. Загиблих при різних обставинах тварин доставляли волонтери та мешканці населених пунктів. Внутрішні органи, здобутих під час полювання, лисиць та вовків доставляли єгері Сумської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок . Дослідженнями охоплено території Поліської та Лісостепової природно-кліматичних зон. З числа обстежених тварин збудник аляріозу виявлено тільки у диких мʼясоїдних тварин – вовків і лисиць. Собак, заражених аляріями не виявили. Їх гельмінтофауна представлена видами: Echinococcus granulosus (Batsch, 1786), Taenia hydatigena (Pallas, 1776), Taenia pisiformis (Bloch, 1780), Hydatigera taeniaeformis (Batsch, 1786), Dipylidium caninum (Linnaeus, 1758), Toxocara canis (Werner, 1782), Toxascaris leonina (Linstow, 1902), Uncinaria stenocephala (Railliet, 1884). З 48 обстежених диких хижих тварин, заражених A. alata було 12. Екстенсивність інвазії становила 25 %. Вовки були заражені збудником аляріозу стовідсотково, а лисиці – на 20 %. Інтенсивність інвазії у вовків становила 15–67 екземплярів гельмінтів, у лисиць – від 4 до 30 екземплярів. Разом з аляріями у вовків і лисиць виявляли також й інших гельмінтів, зокрема збудників: ехінококозу, теніозу гідатігенного, теніозу пізіформного, метацестоідозу, токсокарозу та унцінаріозу. Результати гельмінтологічних розтинів мʼясоїдних з північно-східного регіону України демонструють істотне поширення аляріозу серед диких хижих (вовків і лисиць) і його відсутність у домашніх тварин. Виявлена відсутність A. alata у собак в згаданому регіоні і рідкісні випадки реєстрації їх у цих тварин в інших областях зумовлюють необхідність більш детального вивчення поширення аляріозу у домашніх хижих у всіх регіонах країни