ПРИЖИТТЄВА ДІАГНОСТИКА СЕРЦЕВОГО ДИРОФІЛЯРІОЗУ У СОБАК

Дирофіляріоз – це паразитарне векторне антропозоонозне хронічне захворювання, яке все частіше зустрічається серед собак в Україні. Діагностика дирофіляріозу має значні труднощі, особливо при зараженні собак видом Dirofilaria immitis. Метою проведеної роботи було визначити точність і репрезентативність основних методів діагностики дирофіляріозу у собак. Дослідження були проведені на 114 собаках, спонтанно інвазованих D. immitis. Отримані дані свідчать, що постановка діагноза за первинними клінічними ознаками неможлива, оскільки симптоми не є специфічними для даної патології. Однак, порушення в роботі серцево-судинної і дихальної систем організму можуть вважатися супутніми симптомами ураження D. immitis. Рентгенологічні зміни також лише додатково свідчать про розвиток тромбоемболічних змін в судинному руслі хворих тварин (підвищена випуклість головного сегмента легеневої артерії, розширення правого шлуночка серця, збільшений розмір і щільність або звивистість легеневих артерій). Профільним, але низькоефективним методом (35 % позитивних випадків) діагностики дирофіляріозу можна вважати ультразвукове дослідження серця. За низького та середнього ступеня ураження статевозрілі гельмінти локалізуються в легеневих артеріях і лише за високої інтенсивності інвазії паразити можуть проникати у каудальну порожнисту вену, у праві камери серця. Високоточними (82 %) специфічними є гематологічні методи «розчавленої краплі» і Knott (1939), а також імунохроматографії (80 %). Останній метод діагностики доцільно використовувати для вибору ефективної терапії, оскільки дає інформацію про наявність в організмі дорослих особин дирофілярій. Таким чином, для постановки заключного діагнозу «дирофіляріоз» у собак необхідно застосування декількох діагностичних методів. Перспективою подальших досліджень слугуватиме вибір оптимальної схеми лікування собак, уражених збудниками дирофіляріозу.