АЛЬТЕРНАТИВНІ ІМПЕРАТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ГРОМАД

Динамічний характер становлення світової соціально-економічної системи надихає на вирішення питань подолання наявних асиметрій та диспропорцій цивілізаційних надбань, що спонукали до локальної концентрації ресурсів та ефективного їх використання. Метою дослідження є пошук та обґрунтування інструментів максимального наближення централізованих державних коштів до потреб кожного споживача соціальних послуг з метою задоволення духовних, виробничих та матеріальних потреб кожного індивідуума як механізму відтворення і покращення середовища його існування. Досягнення цілі пов’язане з вирішенням таких завдань: 1) розкриття сутності фізіократичного підходу в економічних дослідженнях; 2) обґрунтування механізмів активізації соціального капіталу в умовах об’єднаних територіальних громад. Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні засади управління розвитком партнерських відносин у системі публічного управління та адміністрування. Для вирішення поставлених завдань був використаний комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження. Теоретичні методи включа-ють аналіз соціально-економічної літератури, матеріалів і публікацій фізіократичного спрямування. Емпіричний підхід базується на прогностичних методах (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик, моделювання), обсерваційні методи (пряме і непряме спостереження, само-спостереження), праксиметричні методи аналіз продуктів діяльності, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду), методи математичної статистики. Основною перешкодою в розвитку обслуговуючих кооперативів і в здійсненні основних функцій децентралізованих громад є невідповідність існуючого законодавства основним принципам децентралізації, тобто максимального наближення до комплексного обслуговування кожного громадянина. За нашими аналітичними дослідженнями структурної логіки та фізіократичного мислення в децентралізованих громадах недостатньо здійснювалося соціально-психологічне обговорення основних життєвих принципів кожного з мешканців громади через недостатнє їх залучення до громадської діяльності. Перспективний характер розвитку родових поселень як перспективної моделі розвитку соціуму дозволяє засвідчити наявність практики інклюзивного управління та партисипативного підходу у становленні сільських територій. Подальші перспективи досліджень пов’язані з обґрунтуванням економіко-математичної моделі розвитку сільських територій за песимістичного, оптимістичного та перспективного сценаріїв розвитку сільських територій України в разі запровадження американської, європейської та азійської моделі управління.