РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ДЕСТРУКТИВНОГО ВПЛИВУ ВНУТРІШНІХ ТА ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ

Стаття містить обґрунтування теоретико-методологічної моделі розвитку банківської системи України. Мета дослідження полягає в аналізі ключових аспектів функціонування банківської системи України та теоретико-методологічному обґрунтуванні моделі її розвитку. Аналіз порушених у дослідженні питань здійснювався за загальнометодологічною схемою системного підходу. Емпіричний аналіз здійснювався з використанням даних за 2013–2017 рр. У ході дослідження виокремлено монетарні інструменти центрального банку, які дозволили здійснити об'єктивну оцінку його діяльності у сфері грошово-кредитного регулювання. Виявлено основні тенденції розвитку банківської системи України. Встановлено, що ситуацію в банківській системі вдалося стабілізувати завдяки відновленню бази фондування, визнанню реальної якості активів та виконанню програм докапіталізації практично усіма великими банками. З'ясовано, що наразі комерційні банки мають достатньо капіталу та ліквідності, щоб відновити кредитування економіки. Проілюстровано найбільш ймовірну тенденцію розвитку банківської системи України в найближчій перспективі. Визначено, що сталий розвиток банківської системи може забезпечити чітка і реалістична парадигма з окресленими пріоритетами, цілями, завданнями, а також етапами її імплементації. Найважливішими завданнями розвитку банківської системи у відповідності до євроінтеграційних процесів, національних потреб та інтересів визнано наступне: ефективний перерозподіл капіталів; якісне банківське обслуговування; достатній рівень конкурентоспроможності; відповідність вітчизняної банківської системи міжнародним стандартам; фінансова доступність (інклюзія). Встановлено етапи імплементації парадигми розвитку банківської системи України, особливості реалізації яких ляжуть в основу подальших досліджень авторів.