АНАЛІЗ СТАНУ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Важливим чинником розвитку сільськогосподарського виробництва є його забезпечення трудовими ресурсами, адже єство більшості процесів, у тому числі і економічних, полягає у праці людей. Саме тому важливим є аналіз стану системи управління персоналом сільськогосподарських підприємств регіону, який дозволить виявити проблеми та охарактеризувати фактори, що впливають на розвиток сільськогосподарського виробництва на Житомирщині. Метою дослідження є аналіз стану системи управління персоналом сільськогосподарських підприємств в Житомирській області, що передбачає аналіз стану трудового потенціалу та специфіки регіонального ринку праці. Основними завданнями дослідження є наступні: аналіз забезпечення сільських територій регіону трудовими ресурсами; характеристика вікового та якісного складу працюючих у сільському господарстві; визначення соціально-психологічних параметрів системи управління персоналом сільськогосподарських підприємств Житомирщини, а саме, рівня мотивації праці та наявності стимулів, що здатні її збільшити. У процесі дослідження були використані такі методи: системний, що застосовується при вивченні складових компонентів системи управління персоналом; метод порівнянь, який дає можливість порівняти діючу систему управління персоналом з її нормативним станом або станом у минулому періоді; динамічний, що використовується при дослідженні кількісних показників, що характеризують систему управління персоналом; параметричний метод – для встановлення функціональних залежностей між параметрами системи управління персоналом та виявлення ступеня їх відповідності. У процесі дослідження були виявлені не лише економічні проблеми, такі як податкове навантаження, недосконала кредитна політика, слабке фінансування державних програм аграрного розвитку, а й демографічні, соціальні та кадрові. Означені проблеми доводять, що у подальшому зусилля в області стійкого функціонування сільськогосподарських підприємств Житомирщини повинні бути спрямовані на таке: створення стійкої мотивації персоналу, що формується ціннісними орієнтаціями на командну роботу колективу; формування плідної взаємодії керівництва та персоналу, через постійний зворотній інформаційний зв'язок у процесі праці; вдосконалення організаційних структур управління, через впровадження інноваційних ефективних систем, в тому числі з використанням рефлексивного управління