РОЗРОБКА РЕОЛОГІЧНОЇ МОДЕЛІ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТОГО ГРУНТУ

Для забезпечення при механічному обробітку оптимальної структури грунту з достатньою кількістю агрономічно цінних водотривких агрегатів необхідно розуміти процеси, які відбуваються при взаємодії робочого органу ґрунтообробної машини з ґрунтом. При цьому, потрібно враховувати особливості структури і організації різних типів ґрунтів. Так малозв’язні дерново-підзолисті ґрунти складають біля половини всіх ґрунтів Полісся і лісостепу України. Такі ґрунти вимагають особливого підходу при механічному обробітку, щоб запобігти руйнуванню наявних у них водотривких агрегатів. Дерново-підзолистий ґрунт як полідисперсне дискретне середовище, що деформується, має реологічні властивості. Одним із методів, який широко використовується для опису реологічних властивостей ґрунтів, є метод механічних моделей. Механічні моделі базуються на поєднанні властивостей пружності (пружний елемент Гука), в’язкості (в’язкий елемент Ньютона) і пластичності (пластичний елемент Сен-Венана). На основі цих моделей складають диференційні рівняння стану ґрунту. З рівнянь можуть визначатися дотичні і нормальні напруження в ґрунті, які виникають при навантаженні його зсувом чи стисканням, а також і деформації ґрунту. В статті досліджені різні механічні реологічні моделі ґрунту, особливості їх побудови, а також рівняння, створені на основі цих моделей. При побудові реологічних моделей ґрунту намагалися створити універсальну механічну модель, яка описувала б властивості будь-якого ґрунту. Але, оскільки в залежності від складу, ґрунт може мати дуже різні механічні властивості, більш доцільним є створення механічних моделей для конкретного виду ґрунту. Це дозволяє більш точно описати властивості ґрунту і напруження чи пов’язані з ними параметри. Розглянуті деякі із розроблених реологічних моделей конкретних видів ґрунту. Розроблена механічна реологічна модель для дерново-підзолистого ґрунту