Стаття присвячена розгляду проблеми диспропорційності інноваційного розвитку в країнах Європейського Союзу та впливу даних процесів на показники економічного зростання. Метою роботи є емпіричне дослідження нерівномірності та асиметричності здійснення інноваційних витрат у країнах ЄС та аналіз конвергентно-дивергентних тенденцій у цій сфері. Результати останніх досліджень виявляють прагнення до посилення співпраці в інноваційній сфері, що змінює ситуацію в позитивному напрямку та доводять наявність ознак конвергенції інновацій, причому найбільше вони проявляються в найменш розвинених регіонах Європи. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що внутрішнє зближення країн Європейського Союзу у сфері політики підтримки досліджень, розробок та інновацій є однією зі стратегічних цілей асоціації. Методичним інструментарієм для визначення асиметричності розвитку стали моделі, які засновані на концепції конвергенції. Дослідження проводилось на основі аналізу статистичних даних 28 країн Європейського Союзу за часовий період 2008–2019 рр. У статті представлено результати емпіричного аналізу асиметричності інноваційного розвитку країн ЄС за показником витрат на дослідження та розробки. Встановлено, що відбувається зрушення в бік збільшення частки витрат на НДДКР у ВВП. Виявлено конвергентні тенденції за показниками асиметричності розвитку, σ-конвергенції та β-конвергенції. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що скорочення диференціації та зближення країн проявляється в підвищенні показників фінансування інновацій в країнах, що відстають за цими параметрами. Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає у можливості їх використання для оцінки дієвості інноваційної політики в країнах Європейського Союзу
інноваційний розвиток, витрати на НДДКР, зближення, диспропорційність, асиметрія, євроінтеграція