Основним фактором, що лімітує отримання високої продуктивності агрофітоценозів сільськогосподарських культур є накопичення продуктивної вологи у кореневмісному шарі ґрунту, передусім у критичні періоди росту і розвитку рослин. Актуальним є вивчення впливу окремих елементів агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур на водний режим ґрунту в умовах зміни клімату. Представлено результати досліджень впливу тривалого застосування систем основного обробітку ґрунту та удобрення на запаси доступної вологи рослинам в ньому. Виявлено, що у фазі повних сходів культур на фоні мінерального удобрення найвищими запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0–20 см були за чизельної системи основного обробітку. Близьким до них були запаси за полицевої та мілкої дискової систем з показниками по 23,9 мм. На фоні органо-мінерального удобрення найвищими запаси доступної вологи в ґрунті (26,4 мм) були за мілкої дискової системи. У середині вегетації культур на фоні мінерального удобрення у метровому шарі ґрунту найвищими запаси доступної вологи (122,1 мм) були за полицевої системи. На фоні органо-мінерального удобрення запаси доступної вологи в ґрунті також були найвищими за полицевої системи. На фоні мінерального удобрення урожайність гірчиці білої (1,89 т/га) та сої (2,06 т/га) була найвищою за полицевої системи, пшениці озимої (5,8 т/га) та ячменю ярого (4,06 т/га) – за плоскорізної. На фоні органо-мінерального удобрення урожайність усіх культур сівозміни була найвищою за полицевої системи з показниками 1,89 т/га, 2,02 т/га, 4,14 т/га і 5,93 т/га, відповідно
продуктивність, гірчиця біла, соя, пшениця озима, ячмінь ярий, шар ґрунту, фон живлення